Дисертацію присвячено дослідженню проблеми поетичної специфіки української ліричної пісні в контексті еволюції пісенних традицій, реконструкції та семантичної інтерпретації таких типологічних ознак пісень про кохання, як типи ментальних структур, мотифем, мотивів, міфологем у фольклорних текстах, а також у давніх літературних пам'ятках XVII - XVIII ст. На мисленнєвому, емотивному, психологічному рівнях досліджено закон художнього мислення, психологічні та прагматичні функції ліричної пісні з урахуванням типології та історичної трансформації семантичних реалій. Переосмислено пісенний матеріал в контексті загальної фольклорної моделі, розуміння пісні про кохання як стійкої мікросистеми єдиного свідомісного та художнього комплексу духовної культури етносу.

  Скачати повний текст